Через вісімдесят років після того, як Німеччина та Японія зазнали поразки у Другій світовій війні, обидві країни знову переозброюються – і знову зближуються одна з одною. Як стверджує американська газета The New York Times, тривога перед непередбачуваністю американської політики за президента Трампа, зростальна агресивність Китаю та повномасштабна війна росії проти України змусили Берлін і Токіо переосмислити пацифістську ідентичність, яку вони плекали десятиліттями. Обидві держави стрімко нарощують оборонні бюджети, скасовують заборони на експорт зброї та формують нові безпекові альянси серед так званих "середніх держав" – Британії, Канади, Франції. Втім, на відміну від 1940-х, цього разу вони позиціонують себе як захисників міжнародного права і засуджують саме ту агресивну логіку, яка свого часу привела їх до катастрофи.
Після союзу, що мав катастрофічні наслідки у 1940-х, Берлін і Токіо знаходять нові підстави для зближення – зокрема через відновлення власних збройних сил, пише американське видання New York Times.
У 1940 році імперіалістичні режими Німеччини та Японії об'єдналися у блок держав Осі, згуртованих спільним протистоянням зі Сполученими Штатами. Вони розв'язали світову війну, програли її, а в наступні десятиліття їхні народи жили зі скороченими арміями та глибокою залежністю від колишнього ворога – Америки – у питаннях безпеки.
Тепер, зауважує NY Times, тривога обох країн щодо Америки повернулася, а до неї додалися посилені побоювання через Китай, який стрімко набирає вагу, та агресивну росію. Токіо і Берлін поспішають відновити свої армії. І знову зміцнюють взаємні зв'язки.
Очікується, що ця співпраця набере обертів під час зустрічі лідерів країн G7 в Евіані (Франція) цього тижня. Вона вже охоплює обмін досвідом, технологіями та зброєю – зокрема дронами й гелікоптерами, що відіграють ключову роль у переозброєнні обох країн.
Це аж ніяк не відродження Осі, наголошує NY Times. Цього разу Японія і Німеччина об'єднуються з оборонних позицій: Берлін підтримує Україну у війні проти росії, а Токіо насторожено ставиться до загроз із боку Китаю та Північної Кореї. Вони зближуються з іншими однодумцями – "середніми державами", зокрема країнами G7: Британією, Канадою та Францією, які були їхніми ворогами у Другій світовій. І позиціонують себе як захисників міжнародного права та міжнародних інституцій, що мають стримувати свавілля наймогутніших держав світу.
Як заявив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус у березні на японській військово-морській базі, такі країни, як Німеччина і Японія, "які досі дотримуються міжнародного порядку, заснованого на правилах, мусять іще тісніше згуртуватися і чітко дати зрозуміти, за що ми стоїмо".
І Німеччина, і Японія вийшли з руїн Другої світової, зосередившись на відбудові спустошених міст і розвитку економіки. Вони дозволили Сполученим Штатам та іншим союзникам перебрати на себе більшу частину тягаря забезпечення безпеки своїх громадян.
Після поділу Німеччини США збудували великі військові бази і розмістили десятки тисяч військових у Західній Німеччині – на передньому краї холодної війни з Радянським Союзом. Уряди обох німецьких держав, Східної і Західної, утримували власні чисельні армії, однак після падіння Берлінського муру та завершення холодної війни об'єднана країна витрачала на соціальні програми незрівнянно більше, ніж на оборону.
Повоєнна Японія ухвалила нав'язану Сполученими Штатами конституцію, складену під керівництвом генерала Дугласа Маккартура. Вона зобов'язала японців відмовитися від війни та забороняла мати збройні сили, крім оборонних цілей. Це призвело до створення Сил самооборони – офіційної назви японської армії, що зберігається й досі.
Як зазначає NY Times, у повоєнні десятиліття антимілітаристські рухи набирали сили в обох країнах, відстоюючи ідеали миру, дипломатії, вільної торгівлі та культурного обміну. Проте останніми роками ці настрої почали слабшати, особливо після повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року та дедалі агресивнішої військової й економічної політики Китаю під керівництвом Сі Цзіньпіна.
Видання підкреслює, що погрози Трампа відмовитися від безпекових зобов'язань у Європі та його прагнення укласти торгову угоду із Сі прискорили курс обох країн на переозброєння.
Професор Бостонського університету Томас Бергер, який досліджує повоєнну історію Японії та Німеччини, наголосив, що обидві країни були відповідальні за "мабуть, найбільшу катастрофу ХХ століття" і що їхні поразки "розтрощили їхні ідеали та віру в ідеологію імперії та мілітаризму".
Однак, зауважує NY Times, нещодавні зміни у глобальному безпековому ландшафті, зокрема непередбачуваність Трампа, живлять тривогу і відчуття нагальності у двох відносно нових лідерів обох країн: обидва – консерватори з орієнтацією на оборону. "Є цілком виправданий страх, що Сполучені Штати можуть їх кинути", – зазначив Бергер.
Незадовго до вступу на посаду рік тому Фрідріх Мерц, федеральний канцлер Німеччини, очолив успішну кампанію за скасування боргових обмежень задля різкого збільшення оборонних витрат. За кілька років оборонний бюджет Німеччини може перевищити бюджети Франції та Британії разом узяті.
Японія виділяє вдвічі менше, ніж Німеччина, однак і так посідає місце серед найбільших витратників на оборону у світі: цьогорічний бюджет становить близько $58 млрд.
Прем'єр-міністерка Японії Санае Такаїчі, консервативна депутатка, прийшла до влади торік із націоналістичними гаслами відродження армії. Вона розмістила на півдні Японії ракети великої дальності, здатні досягати Китаю, а також скасувала повоєнні заборони на експорт зброї.
NY Times наголошує, що і Мерц, і Такаїчі доклали зусиль, щоб підтримувати теплі стосунки з Трампом, однак обоє дедалі частіше шукають військових союзників поза Вашингтоном.
Японія нещодавно уклала угоду на $6,5 млрд про постачання бойових кораблів для Австралії та веде переговори з Філіппінами й Індонезією про експорт таких кораблів. Німеччина налагодила тісну співпрацю з Україною у розробленні та застосуванні нових видів зброї, а також звернулася до Франції з проханням допомогти їй у питаннях ядерного стримування.
Китай і росія звинуватили Такаїчі у прагненні відродити мілітаризм доби Другої світової. Однак вона заявила, що її курс є необхідним, оскільки Японія зіткнулася з "найсерйознішим і найскладнішим" безпековим середовищем із часів тієї епохи, і вказала на загрози з боку Китаю та Північної Кореї.
"Жодна країна нині не може самотужки захистити власний мир і безпеку, – заявила вона нещодавно. – Наша відданість курсу, якого ми дотримувалися як миролюбна нація понад 80 років, залишається незмінною".
Як зазначає NY Times, німецьке суспільство прийняло переозброєння без особливого ентузіазму, але швидше, ніж японське. Нещодавні опитування свідчать, що більшість німців вважає нинішній світ небезпечнішим, ніж часи холодної війни. Вони також показують, що дві третини країни підтримують збільшення оборонних витрат, попри те що Бундесвер, який не практикує призову, насилу переконує молодь вступати до війська.
Видання нагадує, що цієї весни в Токіо десятки тисяч людей вийшли на протест проти безпекового курсу Такаїчі, зокрема проти рішення розширити експорт зброї та заснувати національну розвідувальну службу. Протестувальників хвилює, що наступним кроком Такаїчі може домогтися скасування 9-ї статті конституції, яка проголошує відмову від війни.
37-річна Нахоко Хісіяма, одна з організаторок деяких протестів, зазначила, що курс Такаїчі "глибоко тривожить, оскільки він спрямований на перетворення Японії на військову державу".
Дослідниця Німецького інституту міжнародних питань та безпеки в Берліні Александра Сакакі, яка вивчає Японію, зазначила, що переозброєння вимагатиме подальших змін у свідомості німецького та японського суспільств – особливо якщо влада вдасться до таких заходів, як призов.
"Вони мусять зовсім інакше мислити про армію і суспільство, – пояснила вона. – Чи будуть вони готові до бойових дій, чи будуть готові воювати? Японія і Німеччина потребують суспільної підтримки цього бачення", – переконана Сакакі.
За словами NY Times, одна країна відкрито схвалила зміни у Німеччині та Японії: Сполучені Штати. Трамп давно спонукав союзників більше витрачати на власну оборону, щоб армія США могла зосередитися на інших завданнях. На зустрічі з Мерцом торік він позитивно оцінив зростання оборонних витрат Німеччини – щоправда, не без застережень. Жартуючи, Трамп зауважив, що переозброєна Німеччина може бути не до вподоби американським лідерам, які розгромили нацистську Німеччину у Другій світовій.
"Не певен, що генерал Маккартур назвав би це позитивним, розумієте?" – сказав він.
Джерело: New York Times
