Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Нашору.
Оборонець Андрій Нашора на псевдо Канада поліг 3 грудня 2025 року в місті Родинське Донецької області. Він зазнав смертельного поранення у бою з ворогом. За день до загибелі йому виповнилося 25 років. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».
Андрій народився 2 грудня 2000 року в місті Дубровиця на Рівненщині. Закінчив місцеву школу №2, а у 2021 році – Державний податковий університет (раніше – Університет державної фіскальної служби України). Любив спокійний відпочинок, особливо риболовлю. Захоплювався автомобілями та мотоциклами.
З 2019 року служив за контрактом у Національній гвардії України в місті Сарни. Тоді отримав псевдо Канада – коли його разом із побратимами мали відправити на навчання за кордон. Він дуже захопився цією можливістю й постійно говорив про майбутню поїздку.
У 2025 році Андрій перевівся у Львів і служив у 4-му окремому загоні Центру спеціального призначення «Омега».
З 2025 року Андрій Нашора служив у 4-му окремому загоні Центру спеціального призначення «Омега» фото: Платформа пам'яті «Меморіал»
«Я любила ходити з братом до лісу, на різні прогулянки. Коли він був на навчанні в Києві, я їздила до нього на 2-3 годинки, і ми весь час говорили. Коли приїжджав додому зі служби, ми сідали на кухні з мамою і просто розмовляли. Він був дуже мудрим і завжди знаходив вихід з будь-якої ситуації. Ми мали багато планів і незавершених справ. Проте він і так зробив більше, ніж міг зробити будь-хто. Мого найкращого брата більше немає, але він завжди у моєму серці, у кожному подиху», – написала сестра Лілія.
Поховали захисника у рідному місті.
Андрія відзначили медаллю Православної Церкви України. Посмертно йому надали звання молодшого лейтенанта та нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися батьки, сестра, дядько та тітка.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
