А що кажуть реальні історичні факти?
У Канцелярії президента Польщі використали термін Східна Малопольща щодо заходу України та розкритикували рішення Верховної Ради про створення "Українського національного пантеону". Звичайно, згадали про Степана Бандеру та УПА.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на PAP.
Відповідну шовіністичну заяву зробив голова Канцелярії президента Польщі Збіґнєв Богуцький під час виступу у Сеймі. Польський посадовець назвав рішення про створення пантеону помилковим.
Богуцький пов'язує цей крок із прославлянням постатей, яких у Варшаві вважають відповідальними за трагічні події минулого. Мова йде про Степана Бандеру та Волинську трагедію.
Ось як посадовець прокоментував ситуацію:
"Це законодавство української держави, яка має суверенне право самостійно ухвалювати рішення. Питання лише в тому, чи є вони правильними. На мою думку, а насамперед на думку президента Кароля Навроцького, як і, гадаю, переважної більшості поляків, прославлення Бандери та злочинців, які вчинили злочини геноциду на Волині та у Східній Малопольщі – це не шлях до західного світу, спільних європейських і трансатлантичних цінностей".
Посадовець додав ще одну різку тезу:
"І Польща, і президент ніколи на це не погодяться – адже, як він сказав, "ми своїх не кидаємо". Голос жертв досі лунає, і голос бандерівців не може його заглушити".
Історичний контекст нісенітниці Канцелярії Навроцького
Заяви про "повернення Львова" та "Східну Малопольщу" – не більше ніж імперська сверблячка країни, яку ділили три (а по факту п'ять разів) інші держави. Щонайменше на 123 роки Польща взагалі припиняла існувати.
Але історично "ісконні землі" Заходу України ніколи не були польськими.
Ось факт про Львів:
1256 рік – перша літописна згадка про Львів, який був заснований королем Данилом Романовичем (Галицьким). Місто було столицею Королівства Русі, а сам Данило – королем. Він належав до головної династії київських князів.
1340 – 1349 роки – після згасання династії Романовичів, польський король Казимир III Великий здійснює серію військових походів та окупує Галичину.
Навіть після загарбання, поляки офіційно назвали цю територію Руським воєводством (Województwo Ruskie, з центром у Львові). Жодної "Малопольщі" тут не було – польська корона юридично визнавала, що це земля Русі.
Сам штучний шовіністичний термін Східна Малопольща (Małopolska Wschodnia) – відносно сучасний. Його штучно насаджував уряд Другої Речі Посполитої у період між 1918 та 1939 роками.
Термін використовували для інтеграції українських земель до складу унітарної Польщі. Польська влада того часу офіційно забороняла назви Західна Україна та Східна Галичина. Назва мала на меті повністю витіснити українську національну ідентичність цих територій.
До Східної Малопольщі польська влада відносила нинішні Львівську, Тернопільську та Івано-Франківську області. Тоді це були Львівське, Тернопільське та Станіславське воєводства.
Використання цього терміна сьогодні сприймається в Україні як зазіхання на історичну справедливість та територіальну цілісність.
Контекст події
Такі заяви лунають перед черговими польськими виборами на тлі конфлікту через те, що Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння одному з підрозділів найменування "імені Героїв УПА".
Після цього президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Зеленського Ордену Білого Орла, після чого розпочалися взаємні відмови української та польської сторони від нагород.
Канцелярія Навроцького вже вбачає у створенні Пантеону українських героїв "дію ескалаційного характеру".
