Дописувачка The Bulwark Кеті Янг звертає увагу на те, що кремлівський режим уперше за довгий час зіткнувся з ситуацією, коли голосом народного невдоволення стала не опозиційна активістка і не журналістка, а гламурна фітнес-блогерка з Монако з багатомільйонною аудиторією – Вікторія Боня. Її звернення до путіна за тиждень зібрало вп’ятеро більше переглядів, ніж щорічна президентська пресконференція. Під тонким шаром лояльної риторики та формули "добрий цар, погані бояри" Боня озвучила по-справжньому крамольну тезу: країна живе у страху перед власним правителем. Кремль явно не знав, що з цим робити. На думку авторки, цей курйозний епізод може бути симптомом глибших зрушень у настроях російського суспільства, де накопичується невдоволення. З огляду на попередження комуніста Зюганова з трибуни російської думи це цілком можливо.
Розв’язана ним війна за кордоном буксує, а внутрішні економічні негаразди лише множаться. Його донедавна віддані прихильники бунтують, і ось-ось мають відбутися вибори. Йдеться про Дональда Трампа? Так, але у його кремлівського взірця для наслідування ті самі клопоти.
Звісно, не зовсім ті самі. путінська війна в Україні триває вже п’ятий рік поспіль, а російську економіку раніше врятували від краху, перетворивши її на військову машину. Недавнє падіння путінського рейтингу означає, що частка росіян, які заявляють про довіру до нього, зменшилася до 72 відсотків – про таку цифру Трамп може хіба що мріяти. Проте це майже на 7 пунктів менше, ніж два місяці тому, і це за офіційними опитуваннями державної соціологічної служби. Певна річ, як зазначає політолог-емігрант Аббас Галлямов, в умовах тоталітарного режиму такі питання передусім вимірюють "рівень страху". Показово, що коли питання формулюють так, щоб не змушувати респондентів прямо заявляти про недовіру до путіна, а запитують, яким політикам вони довіряють, – путін отримує підтримку лише 29%, і цей показник впав із 35% наприкінці минулого року.
Ще одна очевидна відмінність між Трампом і путіним полягає в тому, що вересневі вибори до Державної думи навряд чи становитимуть для путіна загрозу: за двадцять шість років при владі, на посадах президента та прем’єр-міністра, російська політична система довела до досконалості мистецтво фальсифікувати голосування, а то й узагалі не допускати небажаних кандидатів до бюлетенів, тож прорватися крізь цей мур зможе хіба що справжнє цунамі народного гніву.
І все ж лунають тривожні дзвінки. На нещодавній телевізійній нараді високопосадовців роздратований путін вимагав пояснень, "чому траєкторія макроекономічних показників нині нижча за очікування". Попри те, що ВВП росії і надалі підживлюють військові витрати, він зріс лише на 1% у 2025 році, а в січні та лютому цього року скоротився майже на 2%. Дефіцит бюджету зростає, нафтові доходи падають, попри стрибок цін на нафту, спричинений війною в Ірані, і це насамперед завдяки вражаючим успіхам України у знищенні або принаймні тимчасовому виведенні з ладу російських нафтобаз і нафтопереробних потужностей. Ці удари також посилюють загальне відчуття нестабільності: навіть офіційні російські медіа змушені були повідомляти про масштабні пожежі після двох хвиль дронових ударів по південному російському портовому місту Туапсе – не лише важливому транспортному вузлу, а й популярному приморському курорті. У вірусному відео росіянка крізь сльози нарікає, що хотіла лише жити біля моря з дитиною, але "тепер море геть засране" через розливи нафти, а "ці дрони літають і розносять усе до біса".
Тим часом російська держава веде війну з інтернетом – річ серйозна для країни, де цифровізація життя, особливо від часів пандемії COVID-19, до недавнього часу була розвивалася несподівано швидко. Дедалі більше сайтів заблоковано, дедалі більше застосунків не працює, і грізний Роскомнадзор поволі намагається боротися з користуванням VPN – віртуальними приватними мережами, які дають людям змогу обходити блокування. російські користувачі VPN уже не можуть заходити на державні сайти, що надають життєво важливі послуги. Деякі великі російські банки та онлайн-магазини теж їх блокують. Це радше клопіт, ніж нездоланна перешкода, адже означає просто, що VPN доводиться вмикати й вимикати. Втім, регулярні дрібні клопоти здатні накопичуватися у неабияке роздратування, у цьому випадку однозначно спрямоване проти влади.
Серед цього прихованого виру з’явилася несподівана претендентка на роль голосу народу: Вікторія Боня, 46-річна фітнес- і б’юті-блогерка та колишня російська телеведуча, яка нині мешкає в Монако. Минулого місяця я писала про ролик Боні в Instagram, де вона засудила забій нібито заражених корів у Сибіру (а заразом зачепила і тему інтернет-блокувань). Нещодавно вона підняла ставки новим відео в Instagram, яке анонсувалося як "звернення до владіміра владіміровіча путіна від усіх небайдужих росіян". Розпочалося воно вражаючою заявою:
владімір владіміровіч, люди вас бояться. Прості люди вас бояться. Блогери та митці вас бояться. Губернатори вас бояться. Але ви ж президент нашої країни. Мені здається, ми не повинні боятися. … Гадаю, між вами і народом стоїть великий, товстий мур.
Далі Боня взяла на себе місію повідомити путіна про низку проблем, про які, на її переконання, його належним чином не інформують: нещодавні повені в Дагестані, розливи нафти в південній Анапській затоці (ці, вочевидь, не пов’язані з українськими дронами), забій корів у Сибіру та блокування інтернету. Певною мірою це класична формула "добрий цар, погані бояри", але з принциповим нюансом: бояри тримають царя в невіданні не тому, що вони лихі, а тому, що бояться казати йому правду. Виходить, цар, мабуть, не такий уже й добрий.
Ясна річ, це все одно сміховинно відірвана від дійсності оцінка того, що насправді коїться в росії. Про війну в Україні, звісно, ані слова. І годі стриматися від сміху, коли Боня піднесено проголошує: "Складається враження, що ми живемо вже не у вільній країні, а в якійсь забороненій". Гм, та невже? А де ж ви були досі? Це як люди, які лише у 2026 році відкривають для себе, що Трамп – самозакоханий нарцис без жодного морального стрижня.
Але ось у чому річ: хоч би якої думки хтось був про її інтелект чи порядність, Боня має вплив. Своєю славою вона завдячує року участі в найпопулярнішому російському реаліті-шоу "Дом-2" у 2006-2007 роках. У неї досі близько 13 мільйонів підписників в Instagram – частина з них, імовірно, емігранти, але більшість живе в росії та спокійно ігнорує заборону Instagram. Її звернення до путіна за тиждень зібрало 30 мільйонів переглядів. (Щорічну пресконференцію путіна наприкінці минулого року в прямому ефірі переглянули 6,7 мільйона людей; зрозуміло, це не зовсім коректне порівняння, адже дехто, напевне, дивився путіна в запису, але навіть так ці цифри дають певне уявлення про охоплення аудиторії Боні.)
Дехто з опозиційних російських коментаторів припустив, що цей Бонін "бунт про людське око " зрежисований самим режимом, можливо, для відвертання уваги від поганих новин про війну та економіку, а може, як прелюдія до "лібералізації про людське око". Але деякі з її тверджень скидалися на надто небезпечні єресі, щоб їх можна було штучно підкинути: наприклад, що коли влада й далі ігноруватиме проблеми звичайних людей, "зрештою вони перестануть боятися – їх стискають, як пружину, але одного дня ця пружина може вистрілити".
Ба більше, реакція пропагандистської машини на відео свідчить про певне замішання перед непередбачуваним викликом. Кремлівські боти та різноманітні провладні медіа миттєво перейшли в наступ, звинувачуючи Боню в проукраїнських симпатіях і сумнівних моральних якостях. Речник Кремля Дмитро Пєсков зробив обережний і туманно-примирливий коментар, заявивши, що відео бачили і що "ведеться велика робота" над порушеними в ньому питаннями. А головний кремлівський пропагандист Владімір Соловйов виплеснув потік лайки, обізвавши Боню "зужитою шльондрою", яка сипле сміттям зі свого "брудного рота" за намовою якихось зловісних сил.
Далі драма лише посилилася. Боня, яка живе в Монако з 2011 року, але досі має нерухомість в росії й відтак може побоюватися помсти влади, наче спробувала знизити напругу в другому відео, де крізь сльози подякувала Пєскову за увагу до її звернення і попросила закордонні та опозиційні медіа на кшталт BBC і "Телеканалу Дождь" "дати їй спокій". "Я не з вами, я з народом і в народі", – заявила вона. (Доволі легка мішень для глузування, коли ти "з народом" зі своєї розкішної оселі в Монако). Її наступне відео було спрямоване проти Соловйова та інших прокремлівських посіпак, які накинулися на неї з мізогінною лексикою, – зокрема депутата Держдуми Віталія Мілонова, який висловився, що вважав її "такою собі ескортницею, що працює в Дубаї". Боня не лише пригрозила подати в суд на Соловйова та інших сексистів за наклеп на жінок – вона ще й опублікувала згенероване ШІ відео, де постає в образі Жінки-Павука, яка лупцює кривдників, із закликом до інших жінок приєднатися до її спільноти "войовниць світла".
Результат наразі – шквал обурення в мережі, спрямований проти Соловйова, який відступив настільки, що натякнув, буцімто ніколи не мав наміру приписувати Боні погані наміри, а лише хотів сказати, що її використовують. російська журналістка-емігрантка Тетяна Фельгенгауер припускає, що ця сварка викриває штучність усієї суперечки: увагу громадськості нині відводять від кремлівських політичних та економічних проблем – до сексистських вульгарностей Соловйова, а від війни в Україні – до гендерних воєн усередині російської культури. Водночас Фельгенгауер вважає, що, незалежно від призначення Боніних заяв, реакція публіки, висловлена, зокрема, у коментарях під її відео, свідчить про наростанняневдоволення російського суспільства, яке відчуває, що його тривоги ігнорують.
Можливо, цей Бонін демарш – усього лише маркетинговий хід (у неї є власна лінія косметики). А може, це політичний прийом, щоб спрямувати невдоволення в безпечне русло, або навіть щоб знецінити яструбів-пропагандистів на кшталт Соловйова та прокласти шлях до нової перебудови. (Так, є й така теорія, яку висловив подкастер і колишній ведучий "Дождя" В’ячеслав Ширяєв.) Але, що цікаво, саме Соловйов точно вловив тиху радикальність першого Боніного відео: твердження, що країна настільки боїться путіна, що її змусили мовчати терором. Соловйов вважає, чи принаймні каже, що це ворожий "наратив". Насправді ж це могутня правда, і вона виставляє путіна тираном, а не сильним лідером. У поєднанні із закликом не боятися це вже доволі революційно. Зрештою, навіть Бонін докір мізогінній риториці декого з її критиків можна розглядати як ширший виклик агресивно-мачистській етиці путінського режиму.
Чи буде революція Боні? Ні. Але Бонін бунт, хоч який він є, може бути ознакою того, що в росії починають змінюватися вітри.
Джерело: The Bulwark
