У так званій "газовій справі" проти народного депутата Ярослава Дубневича слідство створює "видимість злочину" там, де відсутні його ключові елементи – доведені збитки та потерпілий.
Про це заявив адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці на РБК-Україна.
За словами адвоката, в Україні спостерігається небезпечна тенденція, коли легальні господарські операції перекваліфіковують у "злочинні схеми".
Що відомо про "газову справу" Дубневича
Як приклад ретроспективної криміналізації господарських відносин Володимир Богатир наводить справу щодо діяльності теплоелектроцентралей у Новому Роздолі та Новояворівську на Львівщині.
Тривалий час підприємства функціонували за законодавчо врегульованою моделлю, але у 2016 році правоохоронні органи визнали її злочинною.
За версією слідства, частина газу, отриманого за пільговою ціною для потреб населення, нібито використовувалася для виробництва електроенергії з її подальшою реалізацією за ринковим тарифом.
Саме цю тезу поклали в основу звинувачень проти службових осіб, а згодом і народного депутата Ярослава Дубневича.
Відсутність потерпілого та збитків
Кримінальне провадження щодо заволодіння майном (ст. 191 КК) вимагає наявності шкоди та конкретного потерпілого. Однак, як зазначає адвокат, в обвинувальному акті у "газовій справі" зазначено: "У кримінальному провадженні потерпілі відсутні".
Це створює юридичний нонсенс, адже єдиний суб'єкт, якому могла бути завдана шкода, – НАК "Нафтогаз України" – у своїй фінансовій звітності не підтверджує наявність збитків від операцій з ТЕЦ.
Слідство ж обчислило збитки, порівнявши фактичну вартість газу з гіпотетичною, що, на думку адвоката, є сумнівною методологією.
"Видимість" злочину
Центральною тезою обвинувачення є твердження, що компанії нібито подавали "завідомо неправдиві відомості" для затвердження тарифів. Однак адвокат вказує, що перевірка достовірності цих даних – це компетенція регулятора (НКРЕКП).
Крім того, економічні розрахунки в енергетиці завжди містять елемент прогнозу, і розбіжності між прогнозами та фактичними показниками є об'єктивним господарським ризиком, а не доказом умисного введення в оману.
"Коли постачальник і споживач укладають угоду, а держава в особі НКРЕКП затверджує тариф, то власність на газ переходить у правомірний спосіб", – пояснює Богатир. Сам факт виконання договорів (з оплатою та оформленням документів) виключає ознаки привласнення, як його розуміє кримінальне право.
Адвокат підсумовує, що в справі Дубневича відсутні ключові елементи матеріального складу злочину – доведена шкода та визнаний потерпілий.
Замість кримінально-правового аналізу, обвинувачення використовує критику регуляторної політики, створюючи "видимість злочину" там, де його немає.
Це руйнує межу між господарським спором та кримінальною відповідальністю, перетворюючи кримінальний процес на інструмент тиску, зауважує Володимир Богатир.
Нагадаємо, раніше адвокат розповів, що справа нардепа Дубневича обросла процесуальними порушеннями.
