“Тоді мені здавалося, що я існую у якомусь паралельному світі…але жах і страхіття від побаченого, назавжди залишиться у моєї памʼяті. Цей напрямок був зруйнований вщент. Не було а ні цілого будинку, а ні будь-якої будівлі, все було підірване, потрощене, спалене”, – згадує Вікторія.
Волонтерка зазначає, що з огляду на пережите варто продовжувати підтримувати військо, допомагати волонтерам та не стояти осторонь людської біди.
“В ці міста ще не пускали мешканців бо скрізь працювали сапери, і тому все нагадувало якийсь фільм жахів. Було холодно, моторошно і безлюдно. Пройшло вже 2 роки, а начебто це було вчора, настільки сильно, картинки нашої першої поїздки у деокупаційні райони засіли у памʼяті…”
Раніше “ВК” розповідав, що оборонцям краю знадобилося 39 днів, щоб вибити ворога з Гостомеля, Бучі, Бородянки, Ірпеня й Мощуна. Після деокупації жителі територій розповідали про військові злочини, вчинені окупантами, відбувалася фіксація наслідків знущань над цивільним населенням. Водночас, таким був і час початку відбудови.
Сообщение 2 роки деокупаціі Київщини: волонтерка Вікторія досі не може забути пережитий жах появились сначала на Великий Київ.
