Про життя та творчість легенди розповідає “Еспресо.Захід”.
Назрій Яремчук був одним із перших виконавців, які зуміли об’єднати народну пісню з сучасними естрадними елементами. Його голос зачаровував слухачів щирістю й теплотою. Найбільшу популярність співак здобув у 70–80-х роках ХХ століття.
У репертуарі Яремчука було чимало легендарних пісень, які стали класикою української естради, наприклад:
- “Червона рута” – спільний хіт із Володимиром Івасюком, який став символом української культури.
- “Водограй” – ще один твір, що запам’ятався поєднанням мелодійності та глибокого тексту.
- “Я піду в далекі гори” – пісня, що передає красу карпатських пейзажів і глибокий зв’язок із природою.
- “Стожари” – музику до пісні створив Павло Дворський, а слова – Володимир Кудрявцев, та саме неповторний голос Яремчука увіковічнив цю легко пізнавану мелодію.
Яремчук активно гастролював, виступаючи не лише в Україні, а й за її межами. Його концерти завжди проходили з аншлагами. Ще за життя його прозвали “улюбленцем країни” та “буковинським соловейком”.
Назрій Яремчук став символом української естради завдяки своєму унікальному голосу, харизмі та відданості своїй справі. Він був патріотом, пропагуючи українську культуру навіть у складні часи радянської цензури.
Його творчість мала величезний вплив на розвиток української музики, надихаючи нові покоління виконавців.
Починався життєвий шлях легенди у простій селянській родині. Він був четвертою дитиною в родині та народився, коли батько мав 64 роки.
Батько Назара співав у церковному хорі, а мати, крім співів, грала на мандоліні та виступала в місцевому Народному театрі. Тому ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати. Його любов до музики сформувалася завдяки народним пісням та культурним звичаям Буковини.
Коли у 12 років помер тато Назарія, мати мусила віддати сина до Вижницької школи-інтернату. Там він почав захоплюватися хоровою музикою та мандоліною. Зрештою він перейшов до середньої школи, щоб закінчити навчання.
У 1969 році після закінчення школи Назарій хотів вступити в Чернівецький університет на географічний факультет, але не пройшов за конкурсом. Довелося йти працювати. За направленням військкомату почав навчання на курсах водіїв при Будинку культури у Вижниці, яка поруч рідного села Яремчука. Ці курси стали доленосними. Адже після них Яремчук залишився в Будинку культури й був глядачем на репетиціях легендарного вокально-інструментального ансамблю “Смерічка”, що діяв під керівництвом Левка Дутковського. Яремчуку так сподобався гурт, що він попросився до них. Після того, як його голос почув Дутківський, його запросили стати співаком разом із Василем Зінкевичем.
Наступного року, з другої спроби Назарію вдалося вступити до університету. Увечері він ходив на репетиції “Смерічки” у Вижницю, а вранці мав бути на заняттях у Чернівцях.
Знайомство Назарія Яремчука з Володимиром Івасюком стало важливим поворотом у його житті. Саме тоді зазвучали “Червона рута” й інші хіти молодого композитора. У 1971 році Назарій знявся в музичному фільмі “Червона рута”, що зробив його й Василя Зінкевича народними улюбленцями. Однак у той самий рік Назарій пережив втрату матері, яка була йому надзвичайно близькою.
Перші успіхи Яремчука пов’язані з піснями Володимира Івасюка та Левка Дутковського, виконаними з ансамблем “Смерічка”. Їхнє виконання принесло перемоги на всесоюзних конкурсах. У 1973 році Назарій перейшов на заочне навчання в університеті, присвятивши себе сцені. Саме на професійній сцені в Чернівцях він зустрів свою майбутню дружину Олену Шевченко. Їхній шлюб тривав 15 років, і в родині народилося двоє синів — Дмитро та Назарій.
У середині 70-х років минулого століття радянська влада, яка спершу прихильно ставилася до “Смерічки” та її виконавців, почала відверто вставляти палки в колеса, бо бачила, який національно-патріотичний підйом роблять їх пісні, адже група стала “надто популярною”.
У 1978 році Назарій Яремчук став Заслуженим артистом УРСР. Попри утиски, він підтримував свого друга Володимира Івасюка і був присутній на його похороні, коли того імовірно замордувала радянська влада.
У 80-х роках Яремчук продовжував творити, прагнув поєднувати в піснях лірику з громадянською тематикою, випустивши у 1980 році платівку “Незрівнянний світ краси”. Його творчість отримала міжнародне визнання на конкурсі “Братиславська ліра” в 1981 році. У 1987-му Назарій став Народним артистом УРСР. У 90-х він одружився вдруге, виховуючи дітей разом із дружиною Дариною. У 1993 році народилася наймолодша дитина Яремчука – Марія. Та радісна подія була затьмарена страшною звісткою – він був хворий на рак шлунку.
У 1995 році друзі Назарія допомогли йому виїхати в Канаду, сподіваючись, що західна медицина зможе допомогти. Проте операцію зробили занадто пізно і вона не допомогла. Та навіть важко хворим Яремчук продовжував виступати.
30 червня 1995 року Назарій Яремчук у віці 43 роки помер у Чернівцях. Співака поховали на центральному кладовищі міста.
Згодом Назарію Яремчуку було присвоєно премію Шевченка, а у 2021 році – звання Героя України.
Додамо, що діти Яремчука також стали відомі в музиці. Його двом старшим синам Дмитру та Назарію Яремчуку присвоєно звання Народних артистів України.
Донька Марія Яремчук теж стала відомою артисткою, представляла Україну на пісенному конкурсі Євробачення-2014.
Читайте також: Український бренд створив вишиванку на честь легендарного Назарія Яремчука
Нагадаємо, влітку цього року українські глядачі побачили в кінотеатрах документальний фільм про Назарія Яремчука, який називається – “Яремчук: Незрівнянний світ краси”. Стрічку тепер можна можна переглянути онлайн.
Сообщение Перша українська попзірка: 73 роки тому народився Назарій Яремчук появились сначала на Великий Київ.