Сам термін «заплановане старіння» (planned obsolescence) з’явився на початку ХХ століття і пов’язаний з індустріалізацією та масовим виробництвом. Уперше цю ідею почали активно застосовувати у 1920-х і 1930-х роках, коли компанії зрозуміли: якщо товар служить занадто довго, продажі нової продукції падають.
Спочатку це стосувалося лампочок і побутової техніки, а тепер подібна практика широко використовується в індустрії електроніки, де технології розвиваються надзвичайно швидко. Виробники навмисно роблять так, щоб старі моделі ставали менш зручними, створюючи у користувачів відчуття, що їм терміново потрібен новий гаджет.
Основні методи залишаються тими ж: швидко зношувані акумулятори, складні конструкції, ремонт яких обходиться надто дорого, а також програмні оновлення, що сповільнюють роботу старих пристроїв.
Найяскравіший приклад — скандал із навмисним уповільненням iPhone компанією Apple. Проте це лише найгучніший випадок. Інші виробники також створювали й створюють нові пристрої так, щоб через кілька років вони виглядали застарілими — чи то технічно, чи то морально, коли з’являється модель із трохи кращою камерою або дисплеєм.
У підсумку користувачі змушені обирати: миритися з повільним смартфоном або витрачати гроші на новий. У багатьох країнах уже намагаються боротися з цим — ухвалюють закони про право на ремонт, зобов’язують компанії довше підтримувати пристрої. Однак індустрія все ще залишається на боці запланованого старіння, адже воно приносить прибуток.
Запис Фахівець пояснив, що таке заплановане старіння смартфонів спершу з'явиться на ITsider.com.ua.
