Володимир Крижанівський, перший український посол у Росії, одразу після всеукраїнського референдуму про незалежність України 1 грудня 1991 року, зустрівся з Галиною Старовойтовою – російською політикинею демократичного спрямування, правозахисницею, що була застрелена у власному будинку в 1998 році. Вона була єдиною з російської еліти, хто прийшов до українського посольства в Москві, щоб привітати Крижанівського з результатами референдуму. Про це дипломат розповів в інтерв'ю «Главкому».
«А знаєте, хто єдиний з російської еліти прийшов туди привітати мене з результатами референдуму? Галина Старовойтова. Вручила мені червоні гвоздички і розповідає, що була у Бориса Миколайовича (Єльцина, першого президента Росії – «Главком») і сказала йому про свої побоювання: «Борис Николаевич, уйдут ведь украинцы, уйдут!». А він їй: «Ничего, нам главное Меченого (Горбачова – «Главком») из Кремля убрать, а потом мы их скрутим». І жестом таким характерним показує, як він їх, тобто нас, скрутить», – пригадав експосол.
Він наголосив, що навіть Старовойтова – російська інтелігентка, демократка, майже дисидентка – про вихід України з СРСР говорила з таким непідробним жахом.
«Тим часом Горбачов (Михайло Горбачов, перший та останній президент СРСР – «Главком») опинився у позиції, як кажуть одесити, «мєжду здєсь». Він нібито лишався президентом Радянського Союзу, а Союзу вже де-факто не було, була тільки Росія, в якої був свій президент – Єльцин. І тоді у Москві придумали один хитрий хід – операцію з «винесення» Горбачова з Кремля. Тобто Біловезьку пущу (8 грудня 1991 року в урядовій резиденції в Біловезькій пущі керівники трьох пострадянських республік, України, Білорусі та РФ, підписали угоду про фактичну ліквідацію СРСР – «Главком»). Задум був такий. Прийти згодом до Горбачова в Кремль і сказати: Михайле Сергійовичу, а що ви тут, власне, робите? А, ви президент? А президент чого, дозвольте поцікавитися? СРСР? Так нема більше СРСР. А якщо СРСР нема, то й президента нема. Так що з усією повагою – з речами й на вихід…», – розповів Крижанівський.
За його словами, тоді Борис Єльцин годив першому президенту незалежної України Леоніду Кравчуку, як рідному батьку. «Єдине, чого він не робив, так це не цілував його в одне місце. Але це було єдиний раз. Вперше і востаннє. Після цього ставлення Єльцина до України змінилося.
«Блажь какая-то у этих хохлов. Что они там удумали? Не-за-леж-ность?», – отак вони про нас говорили в Москві в 1990-ті. І слово любили перекручувати на російський копил: «нє-за-лєж-ность»… Дуже смішним їм це здавалось…», – сказав експосол.
За його словами, Кравчук за рік до смерті (Кравчук помер 10 травня 2022 року – «Главком») раптом сказав, що якби президентом залишався Єльцин, то війни в 2014 році не було б.
«А я – йому: «Ну що ви, Леоніде Макаровичу, таке кажете! Ви ж їх знаєте. Навіть я так добре росіян не знаю, як ви. За Єльцина могло бути ще гірше. Бо він постать – масштабніша, особистість – сильніша. Так, він п’яниця. Але не боягуз. Як оцей… Як оця сявка з петербурзьких підворотень…». Сявка – отаким був і є Путін. А Єльцин – це глиба. Це той, хто тримав увесь цей «общак» під назвою «Росія», – зауважив Крижанівський.
Нагадаємо, що 8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі було підписано угоду, яка констатувала розпад Радянського Союзу. Однак спершу зустріч очільників Росії, Білорусі та України мала проводитися в Мінську, та плани змінилися без попередження. Перший керівник президентської служби протоколу Георгій Чернявський в інтерв'ю «Главкому» розповів у деталях, як 33 роки тому завершилося існування СРСР.
Читайте також:
- Володимир Крижанівський: За 15 хвилин я мав погодитися стати першим послом у Росії
- Війна, яка мала розпочатися в 1991 році
- За лаштунками Банкової: епоха Кравчука. Інтерв’ю з першим шефом служби протоколу
