Низка країн ЄС досі використовує радянські гелікоптери та літаки, важливі для України у війні. Вони потрібні для евакуації поранених та ударів по ворогу, але їх підтримка стає складнішою.
Попри десятиліття інтеграції до євроатлантичного простору, низка країн Європейського Союзу досі експлуатує радянські вертольоти та літаки. Часто – через відсутність адекватних замін або в межах прагнення максимально використати наявні ресурси та зберегти операційний потенціал. Для України радянський спадок в авіації – не лише технічна реальність, а й виклик сьогодення в умовах війни. Ця техніка нині складає часто виконує критичні завдання – від евакуації поранених до ударів по ворожих позиціях, але з кожним місяцем стає дедалі складніше підтримувати їхню справність, пише УНН.
Деталі
За оцінками експертів станом на зараз Україна використовує для оборони країни понад 300 одиниць військової авіаційної техніки радянського походження. Це вертольоти Мі-8, Мі-17, літаки Антонова та інші зразки – усе те, що збереглося з попередніх часів. Частину радянських літаків і гелікоптерів Україні передали союзники у 2022-2023 роках.
За словами безпосередніх експлуатантів – представників Збройних сил України в особового складу немає проблем з професійною підготовкою щодо використання цієї техніки.
Це все завдяки нашому інженерно-технічному складу, який день і ніч, за будь-яких метеоумов, у будь-якій обстановці продовжував відновлювати техніку
– зазначав командир Старокостянтинівського гарнізону Євген Булацик.
Водночас військовий зауважував, що українським літакам бракує озброєння.І мова йде не про саму техніку, а саме засоби ураження, зокрема, авіаційні. Нестача авіаційних засобів ураження пояснюється одразу кількома чинниками. Передусім – більшість радянських літаків і вертольотів, які експлуатуються в Україні, сумісні лише з радянським або російським озброєнням. Через це Україні важко інтегрувати сучасні західні ракети, бомби чи прицільні системи на застарілу платформу без глибокої модифікації. По-друге, ринок таких боєприпасів обмежений. Після 2022 року більшість країн, які мали запаси радянського озброєння, передали його Україні або вичерпують власні резерви і закупівля таких ресурсів стає "квестом на виживання" й навіть всередині країни має виклики.
Станом на 2024–2025 роки радянську авіатехніку продовжують використовувати щонайменше десять країн Європейського Союзу. Серед них Польща зберігає один із найбільших флотів радянських вертольотів типу Мі-8, Мі-17 та Мі-24. Згідно з даними аналітичного огляду для NATO Air Command, польська армія експлуатує понад 240 одиниць таких машин, і частина з них усе ще перебуває у бойовій готовності. Чехія у 2022 році передала Україні кілька бойових вертольотів Мі-24, але зберігає парк транспортних Мі-171Sh та Мі-8, що планує поступово виводити з експлуатації до кінця 2025 року. Словаччина вже розпочала заміну своїх Мі-17 на американські UH-60 Black Hawk, однак частина техніки ще лишається в строю, а частину було передано Україні у вигляді оборонної допомоги.
Дані з відкритих джерел свідчать також про те, що такі країни як Болгарія, Угорщина, Хорватія й надалі зберігають у строю радянську авіатехніку, здебільшого – у транспортному або багатоцільовому сегменті, паралельно реалізуючи програми модернізації й переходу на техніку стандартів НАТО.
Цей перелік має безпосереднє значення для України, адже саме ці держави потенційно можуть передавати не лише саму техніку, а й сумісне з нею озброєння, запчастини та ноу-хау з модернізації. Уже зараз деякі з них активно підтримують українську армію. Більше того, технічні фахівці з цих країн мають досвід експлуатації радянських платформ у рамках НАТО, а отже – володіють експертизою, яку можна застосувати й в українських умовах.
Таким чином, радянська авіатехніка в Європейському Союзі поступово втрачає бойову актуальність, але поки цей процес триває, вона залишається важливим елементом як у системах національної оборони окремих країн, так і в контексті підтримки України. Для Збройних сил України кожна одиниця техніки, кожен гелікоптер чи запчастина до нього – це не лише тактичний ресурс, а й фактор оперативної спроможності на фронті. І поки триває війна, "останній резерв" Європи у вигляді радянських Мі-8, Мі-17, Мі-24 чи Ан-26 ще може виконати свою роль – не лише у небі України, а й як маркер трансформації оборонної політики всередині ЄС.
Нагадаємо
Експерти зазначають, що наразі серед ключових завдань галузі авіації – процеси імпортозаміщення, розвиток власного виробництва та поступовий перехід на західні технології. Паралельно триває модернізація озброєння та інтеграція західних систем управління, зв’язку й захисту, що критично важливо для безпеки екіпажів і ефективності бойових операцій. Серед основних викликів фахівці також називають затягування законодавчих змін, відсутність системних податкових стимулів і недосконалість механізмів імпортозаміщення. Галузі бракує не лише фінансування, а й гнучких правових інструментів, які дозволили б оперативно реагувати на виклики. Критично необхідно створити цілісну законодавчу інфраструктуру, яка забезпечить стабільну підтримку та сталий розвиток української авіації.
