Відомий американський історик Тімоті Снайдер попереджає: сьогоднішня Америка перебуває в умовах, які історично є ідеальним ґрунтом для спроби державного перевороту, – триває війна й наближаються вибори, результати яких влада прагне скасувати. Трамп, за словами Снайдера, вже здійснював таку спробу раніше й відкрито натякає на нову, маючи в арсеналі щонайменше п'ять перевірених історією сценаріїв – від апеляції до "надійної руки" у воєнний час до провокацій під чужим прапором. Втім, Снайдер наголошує: позиція Трампа слабка, і саме тому вирішальну роль відіграє суспільство – журналісти, судді, військові та звичайні громадяни. Знання можливих сценаріїв наперед – це не привід для паніки, а інструмент протидії: кожну спробу перевороту потрібно обертати проти того, хто її задумав.
До найважливіших проміжних виборів в історії Сполучених Штатів залишається сім місяців. Тим часом, ми ведемо війну. Це структурні умови для спроби перевороту, за якої президент намагається скасувати вибори й утримати владу назавжди як диктатор. Якщо ми це побачимо, ми зможемо цьому завадити, подолати рух, який привів нас до цієї точки, і спрямувати все до чогось кращого.
Президент Дональд Трамп і державний секретар Піт Гегсет загрузли в логіці ескалації, за якою нинішнє відчуття поразки можна розвернути назад, якщо завтра зробити перше, що спаде на думку. Трампа оточують люди, які заробляють на війні; кожен день війни зміцнює воєнне лобі, що має особистий доступ до президента. Що довше триває війна, то вищий шанс, що її використають для спроби перевороту.
Трамп дає нам зрозуміти, що передусім його турбує збереження власного комфорту і влади (згадайте бальну залу і бункер), значну частину яких він втратить, коли його партія зазнає нищівної поразки на проміжних виборах. Він регулярно заявляє про намір втручатися у вибори. Його партія підтримала законопроєкт, який перетворив би вибори на фарс. Трамп хоче збільшити оборонний бюджет майже на 50% без жодного перегляду того, на що підуть ці гроші. Це стратегічне безглуздя, і його слід розуміти як відкуп для тих людей, які, як він уявляє, допоможуть йому встановити диктатуру. Тим часом, Гегсет вичищає найвищі офіцерські щаблі від людей принципу.
Ми самі маємо скласти два і два: Трамп намагатиметься використати цю війну (або наступну), щоб змінити хід виборів. Ми несемо відповідальність за те, що буде далі.
Такий розвиток подій може лякати, але позиція Трампа слабка. Спроба перетворити зовнішню війну на внутрішню диктатуру є складною і тяжкою. Її успіх залежить від нас. Якщо можливість такого перевороту не буде передбачена, а варіанти цього маневру не називатимуть своїми іменами в міру їх появи, він може досягти успіху. Одну спробу перевороту (або, технічно, автоперевороту) він уже здійснив у січні 2021 року – немає жодних підстав думати, що він не спробує знову.
Як завжди, історія може допомогти нам уявити найближче майбутнє. Історія не повторюється, але вона вчить. Ми знаємо, що війна дає щонайменше п'ять різновидів можливостей для тих, хто прагне диктатури. Розглянемо кроки, які може зробити Трамп, і те, як їм можна завадити. Я пропоную їх як п'ять чітких типів. На практиці, звісно, їх змішуватимуть і комбінуватимуть щодня. Але якщо ми матимемо ці поняття наперед, ми зможемо розпізнати загрозу і повернути будь-яку його спробу перевороту проти самого Трампа.
Ми не є глядачами цієї драми, що розгортається. Ми є дійовими особами в кожному сценарії. А "ми" – це журналісти, які повідомляють, судді, які дотримуються закону, військовослужбовці, які дотримуються Конституції, і передусім громадяни, які організовуються, протестують і голосують. Якщо ми заздалегідь знаємо сценарії перевороту, ми знаємо, коли виходити на сцену – і куди спрямовувати гнів.
Отже, ось ці сценарії:
1. Надійна рука. Триває війна, стверджують нам тут, а отже, ми не повинні змінювати керівництво, незалежно від того, що станеться на виборах. Така позиція зручно обходить питання про те, чи варто було взагалі починати цю війну, і чи є люди при владі найкраще підготовленими до ведення війни (або миру). Аргумент про надійну руку використовували незліченну кількість разів. Саме так Джордж Буш-молодший виступав проти Джона Керрі під час президентської кампанії 2004 року. Але якщо Буш за допомогою таких аргументів намагався виграти вибори, то Трампу доведеться використовувати їх, щоб скасувати результати виборів, які його партія програє, найімовірніше, з великим відривом. З огляду на те, що рейтинги Трампа щодо цієї війни жахливі, він перебуває у слабшій позиції, аніж Буш, і мав би зробити значно більше. Незрозуміло, чому "надійна рука" мала б підтасовувати вибори. Зрештою, поведінка Трампа під час цієї війни зробила його руку, здається, ще менш надійною. Щоб сфальсифікувати вибори, йому потрібен тісний елітний консенсус навколо себе. Йому потрібні союзники, готові порушити закон і Конституцію, ризикуючи не лише тюремним строком, а й історичною ганьбою людей, які хотіли покласти край республіці. Ця війна розвалює цей консенсус і веде до звільнення частини ймовірних фальсифікаторів виборів. Аргумент на користь надійної руки, яку нібито не можна стримувати результатами виборів, має бути легко спростований, але ми повинні побачити його логіку і працювати над тим, щоб розірвати ряди союзників Трампа, які готові виконувати накази про фальсифікацію виборів. Вони мають знати, що зазнають поразки і що нестимуть наслідки до кінця свого життя. Єдина по-справжньому надійна рука – це рука правосуддя.
2. Бонапартизм. У цій тактиці претендент на диктатуру каже: я знаю, що ви хотіли б демократії вдома, тож давайте разом доведемо наш запал, воюючи за демократію за кордоном. Це має дозволити тиранові приміряти мантію демократії, навіть коли він знищує її у себе вдома. Саме такий підхід лежав в основі перших наполеонівських воєн. Його довів до досконалості Наполеон III у 1850-х роках як "дипломатичну національність". Трамп, однак, не вдає, що його хвилює демократія. Він віддає перевагу диктаторам, а серед диктаторів понад усіх він віддає перевагу путіну. Водночас союзники Трампа стверджуватимуть, що війна поширює "американський спосіб життя" чи щось подібне. Але такі аргументи легко розбити. Чи то через інсайдерську торгівлю, політичні ставки, торгівлю зброєю, чи то (у випадку путіна) через вищі ціни на нафту і зручно скасовані санкції, люди довкола Трампа заробляють на цій війні – вони буквально є паліями війни. Усе хороше в Америці ця війна виснажує; тоді як іноземні та внутрішні олігархи заробляють мільярди доларів, від нас вимагають пожертвувати всім і не отримати нічого взамін. Сам Трамп ішов на вибори з антибонапартистською платформою: жодних воєн за демократію за кордоном, натомість витрачати гроші вдома. Натомість він пропонує урізати фінансування базових внутрішніх послуг, щоб підкупити збройні сили абсурдним збільшенням фінансування під час безглуздої війни.
3. Бісмарківське об'єднання. Тут правитель уже не вдає, що його хвилює демократія (поки що для Трампа це навіть добре), а говорить про об'єднання нації. Саме це стало великим успіхом Отто фон Бісмарка в Центральній Європі між 1864 і 1871 роками. Німеччина до Бісмарка була культурою, але не єдиною державою. В епоху націоналізму питання полягало в тому, хто зуміє об'єднати численні німецькі утворення. Вигравши три війни (проти Данії, Габсбургів і Франції), прусський лідер зміг створити умови для постання нового, об'єднаного німецького рейху. Оскільки об'єднання було досягнуто силою зброї, а не революцією чи виборами (як на це сподівалися багато німців у 1848 році), нова держава від початку стала мілітаристською монархією по суті з символічним парламентом. Трампу цей зразок, безперечно, сподобався б, але його проблема в тому, що він не здатен виграти навіть одну війну, не кажучи вже про три. До того ж війна, яку він веде, не розв'язує жодної суттєвої національної проблеми. Натомість, схоже, вона спрямована на розрив американської республіки зсередини. Бюджетна пропозиція Трампа, озвучена під час війни, зводиться до такого: багатство працюючих американців буде передане олігархам і оборонним підрядникам, а держава більше не надаватиме базових послуг. Війна використовується для того, щоб поглибити зубожіння і закабалення всіх, окрім крихітної еліти.
4. Фашистська жертва. Фашистський лідер вбиває достатньо багато власних людей у великій кампанії, щоб ті, хто вижив, почали приймати цей світогляд: що все є боротьбою, що вороги всюди, що світ – це змова проти нас тощо. Смерть у масовому масштабі стає джерелом сенсу, єднаючи фюрера з його народом. Елемент цього є у війні путіна проти України, але класичним прикладом є нацистське вторгнення до Радянського Союзу. Сама складність війни після 1941 року допомагала фашистським аргументам у Німеччині – тут корисні щоденники Віктора Клемперера за три роки. Однак Трампу бракує деяких рис історичного фашизму: історичні фашисти справді вірили в боротьбу, а він ні. Трамп вірить у те, що достатньо сказати слова, а потім отримати все на срібній таці. Фашисти завжди вірили у війну. Трамп навернувся до війни пізно в житті, переконавшись, що це шлях до легких "перемог" за кордоном, які можна буде перетворити на диктатуру вдома. Уже десятки разів вихваляючись перемогою над Іраном, він перебуває в поганій позиції, щоб закликати до великомасштабного сухопутного вторгнення, яке було б необхідне для спричинення величезних американських втрат і кривавої фашистської діалектики подій та настроїв. Навіть якби він наказав почати сухопутне вторгнення, воно, найімовірніше, не спрацювало б ані у військовому, ані в політичному сенсі. Він не провів жодної ідеологічної підготовчої роботи; ніхто, слухаючи Трампа, не подумав би, що той вірить у боротьбу за виживання. До 1941 року Гітлер уже виграв швидкі війни в Польщі та Франції, що створило серед раніше налаштованих скептично військових командирів і цивільних відчуття, ніби він знає, що робить, і це відкрило шлях до другого, більш ідеологічного, етапу війни. Військові командири, імовірно, скептично ставляться до Трампа. У будь-якому разі Гегсет звільняє їх із надзвичайною швидкістю під час війни. Саме в цьому світлі, знову ж таки, слід розуміти стратегічно безглузду ідею Трампа просто зараз збільшити військовий бюджет майже на 50%: це задумано як відкуп для офіцерів, солдатів і моряків – людей, яких він усе життя відкрито зневажав, людей, чиї похорони він сприймає як нагоду продавати власну брендовану продукцію, аби вони допомогли йому здійснити переворот проти американців. Цей підкуп має провалитися з багатьох причин, але він не провалиться, якщо ми не побачимо, що саме відбувається.
5. Експлуатація терору. Цей маневр (або один із його варіантів) залежить від того, що щось станеться під час війни. Іноземний ворог вчиняє терористичний акт проти американців, даючи претендентові на диктатуру привід для надзвичайного стану й призупинення виборів. Нічого цілком подібного у Сполучених Штатах не було, хоча ми можемо згадати нашу саморуйнівну реакцію на 11 вересня. Серед усіх цих сценаріїв це найкраща надія Трампа, і це одна з причин, чому цього може не статися: іранські лідери мають усвідомлювати, що Трамп спробував би використати таку подію. Іранська пропаганда, безперечно, містить погрози на адресу окремих американських лідерів, але малоймовірно, що вони справді втілили б їх у життя. Тегеран більше виграє, висміюючи Піта Гегсета (як у недавньому відео), ніж намагаючись його вбити. (Справді, з огляду на особливе поєднання стратегічної некомпетентності та християнського націоналізму в особі Гегсета, для режиму в Тегерані він, певно, видається богом посланим ворогом.)
Інша можливість полягає у тому, що іранці нічого не робитимуть на території США, але Трамп і його люди вдаватимуть, ніби це сталося, або навіть самі організують фальшивий терористичний удар. Важливо розуміти, що таке трапляється і що таке вже робили люди, якими Трамп захоплюється найбільше. Згадайте терористичні атаки під чужим прапором у росії 1999 року, підрив житлових будинків російськими спецслужбами, що запустив ланцюг подій, який дозволив путіну почати свій рух до диктатури. Самотерор – це путінська стратегія, і вона спрацювала. Це означає, що можна припускати: Трамп – клієнт путіна у Білому домі, розглядав такий варіант. путін – один із тих, кого Трамп слухає.
Але Трамп, на відміну від путіна, не походить із спецслужб, і важко уявити, щоб він не зіпсував таку операцію (навіть у росіян були проколи); так само важко уявити, щоб американці, яким накажуть зробити таке, не злили цей план ще до його реалізації (у росії це теж просочилося і про це повідомляли ще до того, як це сталося, але все одно спрацювало). Навіть якщо сама атака під чужим прапором відбудеться, Трампу доведеться перейти від самотерору до надзвичайного стану і певного різновиду вторгнення у власну країну, щоб зупинити вибори. Але ким має здійснюватися таке вторгнення? ICE непопулярна і непідготовлена. Війну не вели так, щоб військові командири почали довіряти президентові. І знову ж таки, пропозицію Трампа збільшити оборонний бюджет майже на 50% слід бачити як різновид відчайдушного підкупу. Є серйозні стратегічні причини, чому це жахлива ідея, але є й політична.
Елементи цих сценаріїв можна поєднувати. Якийсь варіант терору є для Трампа найкращою ставкою. І тому вже зараз слід скептично ставитися до будь-якої майбутньої версії Трампа про можливий теракт. Ми можемо бути певні, що, якими б не були його справжні витоки й характер, Трамп подасть корисливу версію подій, покликану послужити перевороту й диктатурі. Абсолютно передбачувано, що він спробує перекласти відповідальність за будь-який акт терору на своїх внутрішніх політичних опонентів і дискредитувати або скасувати вибори. Ми маємо продумати цей ланцюг подій уже зараз, щоб бути готовими його заблокувати і повернути будь-яку таку спробу проти нього.
Сценарій із терором не повинен спрацювати. Ми маємо заздалегідь його розглянути і покласти на Трампа відповідальність за будь-який жах усередині Сполучених Штатів, спричинений його безумною війною. Жоден із інших сценаріїв теж не повинен спрацювати, у будь-якій комбінації. Ба більше, якщо ми будемо уважними й активними, усі вони мають лише шкодити йому. Але нейтральної позиції не існує. Ми не можемо нічого не робити й сподіватися, що республіка це переживе. Справді, єдиний шанс Трампа досягти успіху в будь-якому з цих сценаріїв – це наша власна мовчазна співучасть. Він зможе здійснити переворот лише в тому разі, якщо ми вирішимо "підкоритися наперед": вдавати, ніби воєнні приводи для переворотів ніколи не використовують, хоча історія вчить нас протилежного; а потім подарувати Трампу наше здивування як унікальний політичний ресурс, здатний перетворити його слабку позицію на сильну.
Трамп слабкий, але слабкість має значення лише тоді, коли її сприймають як уразливість і тиснуть у бік поразки. Він намагатиметься зробити свою слабку позицію сильною, а це відкриє нові вразливості, які треба побачити і використати. Усі його політики роблять його вразливим. Війна особливо робить його вразливим; і будь-який маневр із використанням цієї війни повинен зробити його та його партію вразливими до поразки і назавжди дискредитувати його авторитарний рух.
Спроба перевороту зовсім не є немислимою; Трамп уже робив це раніше і дуже чітко дає зрозуміти, що думає про це зараз. Коли ми думаємо про це зараз, про те, якої форми це може набути, ми робимо його менш імовірним; ба більше, ми його стримуємо. Знання історії може змінити майбутнє. Якщо ми пам'ятатимемо, що, як показує історія, є можливим, ми зможемо не допустити успіху перевороту і повернути будь-яку таку спробу проти того, хто її ініціював.
Джерело
