Том Купер "повернувся" з Африки до України й підготував оперативний огляд ситуації на російсько-українській війні. Зокрема він розповідає про ефективність повітряної війни та про мінімально успішний український контрнаступ на південному фронті, який завершився ще до того, як став надбанням громадськості. Заодно він поскаржився на зимову погоду в Австрії та повільність місцевих комунальних служб і енергетиків.
Зітхаю… здається, я більше не можу просто сісти й писати. Навіть погода і австрійська електромережа перешкоджають цьому.
Щоб трохи пояснити… Ну, з досвіду здається, що багато людей думають про Австрію як про гірську країну, постійно вкриту снігом і населену людьми, які народилися в снігу, живуть у снігу, їдять сніг, займаються сексом у снігу або постійно катаються на лижах і ще й пукають снігом. Так само і в середині літа.
(… тобто: за винятком кількох персонажів, переконаних, що Австрія славиться своїми лісовими містами…)
Насправді багато з нас, австрійців, дивуються, коли випадає сніг. Особливо взимку.
Хто б міг подумати, що в лютому може випасти сніг…? … і це в Австрії, еге ж?
Ви не мусите мені вірити: віра – це справа релігійних культів. Просто взимку увімкніть одну з австрійських радіостанцій і послухайте ранкові звіти про дорожній рух…
О, і ще: ви знаєте, як телевізійні синоптики зазвичай стоять перед великою картою, на якій зображена країна/територія, що їх цікавить, і прогнозують погоду? Ок. Отже, та частина Австрії, у якій я живу, є саме тією частиною країни, перед якою стоять синоптики, коли пояснюють, якою буде погода.
Тому ніколи не можна побачити, якої погоди очікувати… "там".
Читайте: бідні люди, які відповідають за цю країну та її зимові служби, навіть не знають про наше існування. Принаймні не як про австрійців. "Це десь там, внизу… на південному заході Угорщини… або на сході Словенії… або на півночі Хорватії…"…?
Тож не дивно, що коли на частину країни, де я живу, налетіла хуртовина, це одразу ж спричинило (черговий) збій в електропостачанні. Точно так само, як і щоразу, коли в цій частині Австрії буває штормова погода. Не дивно, що "їм" знадобилося 30 годин, щоб відремонтувати електромережу.
Не хвилюйтеся: ви нічого не пропустили. Це не олімпійська дисципліна: просто вона все ще безнадійно недосяжна для українських команд сьогодні.
Але я відволікся. Справжня мета цього допису – розповісти про останні події в Україні.
Повітряна війна. Після двох років таких ігор я можу з упевненістю стверджувати, що у тактиці українських ВПС і ППО простежується чітка закономірність. Коли у військових залишається лише десяток найважливіших ЗРК, вони висувають уперед одну вогневу одиницю MIM-104, влаштовують засідку й збивають один або інший літак ВКС Су-34 (як два дні тому в районі Запоріжжя; екіпаж, здається, вижив)…
…а потім…
…тиша…
…через 24-48 годин Су-34 повертаються, щоб бомбити Запоріжжя з такої близької відстані, що їхні конденсаційні сліди можна побачити й простежити із землі в межах міста, коли Сушки піднімаються на повній потужності, щоб скинути свої УМПК (або УМПБ Д-30СН, або УМПБ-5 тощо).
20 лютого росіяни завдали удару по Одеській області, випустивши близько 20 ударних БПЛА. Щонайменше двома "Геранями" вони вивели з ладу Снігурівську підстанцію 150 кВ у Миколаєві, а потім ще однією серією "Гераней" уразили щось у районі Краматорська.
Підстанція Снігурівка була пошкоджена і вийшла з ладу.
Уночі тієї ж доби Україна завдала великого удару безпілотниками по росії. Усе почалося зі звичного обману: винищувачі випустили ракети AGM-88, було багато радіоелектронної боротьби, HIMARS завдав удару по підрозділах ВКС, оснащених ЗРК С-300, у районі Рильська-Льгова, а потім HIMARS – по енергетичній інфраструктурі в районі Бєлгорода. Незважаючи на відео, що фіксують численні влучання в Бєлгороді (очевидно, всі пов'язані з місцевою енергетичною інфраструктурою), росіяни заявили, що все, що летіло в їхній бік, було збито.
Втім фактичний удар був завданий далі на південь і включав запуск не лише близько 200 БПЛА, а й щонайменше двох крилатих ракет Storm Shadow/SCALP – більшість із них – з півдня Харківщини через окуповану Луганську область. Поки російська ППО була зайнята боротьбою з ними, СБУ України додала кілька крилатих ракет FP-5 "Фламінго".
Відомо, що росіяни у відповідь випустили численні ракети С-300 і С-400, але принаймні одна ракета "Фламінго" влучила по заводу з виробництва "Іскандерів-М" у Воткінську: це приблизно 1300 км від східного кордону України по прямій. Насправді ракета пролетіла загалом близько 1600 км. Як завжди, немає подробиць про те, що саме було уражено: лише "вогонь і дим".
"Звісно", з боку "тупоголових командирів" у Москві була "швидка" реакція: згідно з їхнім повідомленням вранці 21 лютого, вони збили (цитата) "понад 170 безпілотників ЗСУ, спрямованих на транспортну та енергетичну інфраструктуру, уразили пускові установки крилатих ракет "Фламінго", пускову установку HIMARS… та уразили пункти тимчасового розгортання Збройних сил України в 141 районі…".
Наземна війна. Гаразд… останній тижневий огляд Дональда Гілла викликав багато запитань, наприклад, чи справді минулого тижня відбулася "величезна" українська контрнаступальна операція, чи це було лише обманом, як далеко просунулися українці тощо. Тим більше, що вчора Зєля заявив, що ЗСУ (цитата) "звільнили 300 квадратних кілометрів території".
Не хвилюйтеся: ви нічого не пропустили. Завдяки тому, що залучені сили були надто малі й розкидані по всій території – адже, як знають всезнайки, сьогодні неможливо зосередити в одному місці ані безпілотники, ані системи радіоелектронної боротьби, а отже, і піхоту чи артилерію (принаймні не без того, щоб ворог їх миттєво знищив), еге ж – операція не дала значних результатів. Трохи пошкоджень тут, трохи пошкоджень там, а потім ще трохи прибирання в одному-двох місцях.
Не дивно, що багато людей дійшли висновку: "О, українці просто очистили сіру зону"… Ті, хто очікував, сподівався і молився, щоб операція провалилася, також з радістю оголосили її провальною. А кілька диваків, таких як я, просто дійшли висновку, що вона не могла закінчитися інакше, як мінімальним успіхом. З причин, які ми пояснюємо вже (принаймні) два, а то й три роки.
Тепер, будь ласка, не питайте мене, чому: незважаючи на те, що вони поширюються, як якась шкідлива хвороба, вже майже 30 років я не маю жодних навичок з онлайн-телепатії. Тому я не знаю, чому інші люди повідомляють, оцінюють та/або роблять висновки саме так. Я можу лише сказати, що те, про що я повідомляю, є "доволі сирим": часто це прямі цитати з того чи іншого контакту, з мінімальною редакцією, хоча я їх перевіряю. І я роблю це не заради посад, лайків, частки ринку чи інших безглуздих причин, а тому, що просто хочу знати, що відбувається, і тому, що, за моїми враженнями, є ще близько 3,5 інших людей з подібними інтересами.
Як зазвичай для таких операцій, принаймні від липня 2023 року, її розпочали з політичних причин. Зверніть увагу: позиція України під час триваючих переговорів з росією за посередництва США та ОАЕ. Щоб Зеленський міг заявити: "Гей, ми не програємо".
І, мабуть, ЗСУ все-таки отримали більше території, ніж раніше.
Однак, і хоча цілком можливо, що існує 362 794 228 інших причин такого результату операції, я знаю лише одне: десь уже близько 12-13 лютого Головнокомандувач Сирський зробив свої висновки і почав виводити своїх "іграшкових солдатиків" з різних секторів, про які йдеться. Дивіться: батальйон 225-го штурмового полку (або те, що від нього залишилося) був виведений з наступу і й відправлений кудись де-інде, а один з двох батальйонів 425-го штурмового полку (або те, що від нього залишилося) був виведений з лінії фронту і й відправлений кудись де-інде, тощо.
… і це на подив принаймні двох росіян, яких я випадково знаю: мабуть, на подив командира групи "Схід" всрф теж (яка найбільше постраждала від українського контрнаступу і ледь змогла вивести одну зі своїх бригад з оточення, що утворилося).
Досить типово: рота Морока з 225-го штурмового полку Сирського хвалилася успішними атаками на російські позиції (цитата) "без підтримки дружніх ударних і розвідувальних дронів" – і все це за допомогою відео, знятих розвідувальними БПЛА.
Таким чином, операція фактично завершилася ще до того, як про неї стало відомо громадськості: тільки тепер, коли вона остаточно закінчилася, Зєля озвучує свої відповідні заяви.
Ще один "недивовижний" результат (принаймні для мене): на певних етапах на початку цієї (локальної) контратаки, так, були підрозділи ЗСУ, які завдяки поєднанню достатньої підтримки БПЛА, РЕБ та артилерії просунулися на 5+ км углиб за найпередовіші російські позиції. А потім вони були змушені відступити. Так було в Часовому Яру, а потім на південь від річки Гайчур. Чи то тому, що ніхто не пішов за ними (наприклад, щоб скористатися їхнім просуванням), чи то тому, що ті, хто воював ліворуч і/або праворуч від них, не змогли просунутися так далеко, чи то тому, що підтримка БПЛА, РЕБ та артилерії, яку отримали підрозділи, що просувалися, була достатньою, щоб прорвати першу російську лінію, але не більше… Наразі немає жодних підказок. Однак ми, безсумнівно, почуємо про це в найближчі тижні та місяці.
Суть в у тому, що вважати російську "лінію" надійною, ідеально утримуваною мільйонами солдатів на квадратний метр, де все щільно заміновано і немає прогалин між російськими позиціями… або що ЗСУ можуть коли-небудь застосувати тактику проникнення…
…або що позиції можуть переходити з рук в руки, навіть кілька разів на день…
…все це абсолютно немислимо на війні, правда?
Так. Ось чому нічого з цього ніколи не могло статися…
Підсумок: так, була контратака. Так, на початку було 2-3 дуже перспективних прориви в тил росіян, і так, це закінчилося, тому що залучені сили були надто малі для виконання завдання. Тому що Україні більше нічого не залишається робити, і тому що… зітхає… ну, ви знаєте мій "висновок" про інші причини.
Але давайте подивимося на це з позитивного боку, навіть з ентузіазмом: я не знаю й не пам'ятаю нікого, хто б міг використати ЗСУ та Повітряні сили ЗСУ більш неефективно. У цьому плані політичні та військові "лідери" перевершують усіх.
І з великим відривом.
Джерело
