Популяції диких медоносних бджіл були офіційно класифіковані як ті, що перебувають під загрозою зникнення в Європейському Союзі.
Західна медоносна бджола існує у двох формах: утримувані в вуликах колонії та дикі, які живуть незалежно від людей. Обидві належать до одного виду, Apis mellifera, але їхнє життя та перспективи кардинально відрізняються.
Розведена медоносна бджола стикається з широко висвітленими кризами з 2000-х років, коли бджолярі по всьому світу почали помічати тривожні втрати у своїх вуликах. З того часу вчені співпрацюють з бджолярами, щоб дослідити причини та зменшити смертність колоній. Через це вид в цілому загалом вважається таким, що перебуває під загрозою. Але реальність є складнішою. Хоча це правда, що домашні колонії продовжують зазнавати великих втрат, про них активно піклуються бджолярі та досліджують вчені. Не можна сказати того самого про їхніх диких побратимів, які донедавна були відносно недослідженими, особливо в Європі.
Європа має найнижчу щільність колоній, що живуть у вільному стані, у світі, оскільки кількість домашніх вуликів значно перевищує кількість диких. А завдяки недавньому аналізу, відомо, що їхня кількість зменшується.
«Захист диких медоносних бджіл – це не лише порятунок знакового виду, а й збереження нашої продовольчої безпеки, біорізноманіття та екосистем для майбутнього. Популяції, що виживають у дикій природі, – це ті, які природним чином розвинули здатність боротися з паразитами, хворобами та іншими суворими умовами, що можуть знищити домашні вулики. Вони є життєво важливим генетичним резервуаром, який може допомогти зробити як диких, так і домашніх бджіл більш стійкими до майбутніх загроз», – йдеться у матеріалі.
Як повідомлялося, бджоли є невід'ємною частиною міської екосистеми, і їхня роль не обмежується лише природними ландшафтами. Ці комахи запилюють дерева, квітники та рослини у парках, на клумбах і навіть на балконах житлових будинків, що є критично важливим для міської флори.
