Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Романова.
Після двох років невідомості результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника України Дмитра Володимировича Романова. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на в.о Ірпінського міського голови Анжелу Макеєву.
Дмитро народився 24 жовтня 1979 року в Запорізькій області у багатодітній родині. Після закінчення школи одразу почав працювати. У 1999 році створив сім'ю, разом із дружиною виховував сина та доньку.
Працював на Запорізькій ТЕС, згодом – на Запорізькій АЕС, а після переїзду до Запоріжжя – на заводі «Мотор Січ».
Коли держава потребувала захисту, Дмитро не лишився осторонь. У грудні 2019 року він став до лав Збройних сил України, пройшовши гартувальний шлях АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення ворога чоловік зустрів окупантів на херсонському напрямку.
У грудні 2019 року Дмитро Романов став до лав Збройних сил України фото: Анжела Макеєва/Facebook
За сумлінність, відвагу та професіоналізм отримав звання молодшого сержанта й став командиром міномета. Побратими цінували його не лише як надійного командира, а й як щиру, відповідальну та людяну особистість.
10 липня 2024 року під час виконання складного бойового завдання поблизу Макіївки, що на Луганщині, Дмитро Романов прийняв свій останній бій. Довгий час воїн вважався безвісти зниклим, залишаючи рідним крихітну надію, яку згодом остаточно розвіяла експертиза.
У квітні 2025 року другою домівкою для родини Дмитра став Ірпінь, де зараз проживає його донька. Саме сюди Герой повернувся «на щиті», аби знайти свій вічний спочинок. Поховали захисника 8 липня 2026 року на Алеї Пам’яті захисників України Ірпінського кладовища.
Дмитро Романов назавжди залишиться в пам'яті близьких люблячим батьком, а для всієї України – вірним сином і воїном, який до останнього подиху боронив рідну землю.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
