Серед 17 із запропонованих людей – Юзеф Пілсудський, за часів якого польська влада провела акцію пацифікації проти українців. Головний редактор видання Rzeczpospolita Богуслав Хработа склав список постатей польсько-української історії для національного панетону, про створення якого нещодавного оголосив президент України Володимир Зеленський. Про це йдеться на сайті Rzeczpospolita. У тексті Хработа вказує, що "з усією повагою до української нації та її лідерів, чиє право на власний історичний наратив є беззаперечним", в українсько-польській історії, "окрім поляризуючих постатей" є діячі, "які слугують взірцевими взірцями для сучасності". Водночас він наголошує, що список Rzeczpospolita не є "нятяком" для Києва: "Швидше, він слугує інтелектуальним навчанням для нас, поляків, польської влади та громадської думки, у той час, коли атмосфера конфронтації так сильно відчувається". До самого списку увійшли:
- Петро Могила – митрополит, який був прихильником дружніх відносин між релігіями в Речі Посполитій.
- В’ячеслав Липинський – один із засновників консервативної Української демократичної селянської партії та польський землевласник.
- Василь Мудрий – активіст товариства "Просвіта", секретар підпільного Українського університету у Львові, а також голова Українського національно-демократичного союзу і заступник спікера Сейму.
- Тарас Шевченко – поет, письменник, художник і етнограф, який провів десять років у російському засланні та "був дорогим другом польських вигнанців (зокрема Броніслава Залеського)".
- Юліуш Словацький – польський поет, "чия творчість була глибоко пройнята українським пейзажем та фольклором, поєднуючи почуття обох народів".
- Іван Франко – український письменник і поет, який також писав польською мовою, співпрацював з польською пресою та підтримував "теплі особисті стосунки з представниками польської культури".
- Кароль Шимановський – композитор, який народився в Україні і чия рання творчість сформувалася а під впливом місцевого культурного клімату.
- Симон Петлюра та Юзеф Пілусдський – "батьки незалежності обох країн", архітектори польсько-українського союзу 1920 року (Варшавської угоди), які "пліч-о-пліч боролися проти більшовицької вторгнення, захищаючи незалежність обох країн".
- Марко Безручко – український генерал, командувач армії УНР, відомий героїчною обороною Замостя від армії радянського воєначальника Семена Будьонного у 1920 році.
- Андрей Шептицький – митрополит, духовний лідер українців.
- Єжи Ґедройць та Богдан Осадчук – засновники паризького товариства "Культура", які "протягом десятиліть вони будували інтелектуальну основу для польсько-українського примирення та суверенітету обох країн після падіння комунізму".
- Лех Качинський – польський політик, президент Польщі з 2005 по 2010 рік, прихильник добрих відносин між Варшавою та Києвом, вступу України до НАТО та Європейського Союзу та польсько-українського примирення.
- Іван Пулюй – фізик, інженер-електрик та дослідник, який є піонером рентгенівських досліджень. Народився на Поділлі, але навчався та працював, зокрема, у Львові, Відні та Празі і тісно співпрацював з польською та австрійською науковими спільнотами.
- Ісидор Шараневич – історик, археолог, професор Львівського університету, який, будучи довголітнім професором Львівського університету та членом Польської академії мистецтв і наук у Кракові, "поєднував обидва академічні світи, досліджуючи спільну спадщину земель колишньої Речі Посполитої".
- Володимир Левицький – математик, професор і громадський діяч, творець української математичної термінології, автор праць з теорії аналітичних функцій та математичної фізики, який протягом десятиліть він був активним діячем у структурах Польського математичного товариства у Львові.
"Запам’ятаймо ці імена, бо вони ніколи не перестануть бути доказом того, що братерство між поляками та українцями – це не лише шляхетна ідея, а й питання життєвих виборів та важкої праці багатьох визначних людей", – йдеться в тексті польського видання.
